Згідно з п. 1 підр. 9 прим.2 розд. ХХ Податкового Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755 – VI зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ) податковий компроміс - це режим звільнення від юридичної відповідальності платників податків та/або їх посадових (службових) осіб за заниження податкових зобов’язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість за будь-які податкові періоди до 01 квітня 2014 року з урахуванням строків давності, встановлених ст. 102 ПКУ.    

Відповідно до п. 11 підр. 9 прим.2 розд. ХХ ПКУ податковий компроміс з урахуванням строків давності відповідно до ст. 102 ПКУ застосовується до правовідносин, що виникли до 01 квітня 2014 року, та поширюється виключно на податкові зобов’язання з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість незалежно від того, проводилися перевірки контролюючих органів чи ні за такі періоди.    

Під строками давності, згідно із ст. 102 ПКУ, розуміється визначення грошових зобов’язань протягом 1095 днів з дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а якщо така декларація була подана пізніше, – за днем її фактичного подання.
     Згідно з п. 4.3 Методичних рекомендацій щодо особливостей уточнення податкових зобов’язань з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість у разі застосування податкового компромісу, затверджених наказом ДФС України від 17.01.2015 № 13, оскільки процедура податкового компромісу застосовується за будь-які податкові періоди до 01 квітня 2014 року з урахуванням строків давності, встановлених ст. 102 ПКУ, подання уточнюючих розрахунків з ПДВ обмежується звітними періодами (місяць, квартал), які припадають на період з квітня 2011 року по березень 2014 року включно.